Легендарні імена в аспекті відонімного словотвору

Анотація

Пропонована стаття є продовженням наших попередніх студій у царині теорії та методології досліджень явища епонімії. Згідно з представленою ідеєю, основними семантичними параметрами опису й аналізу є параметр твірної одиниці, похідної лексеми та зв’язку між ними. У цій розвідці увага зосереджена на особливій групі власних назв, які є твірними для епонімів, — легендарних іменах. Ці пропріативи займають унікальне місце в ономастичному просторі, оскільки є проміжною ланкою між власними назвами на позначення денотатів реального світу та власними назва­ ми, які позначають вигадані, міфічні та фентезійні об’єкти, постаті тощо. Перші в розвідці означені як реаліоніми, другі — як міфоніми.

Пропонується дворівневий підхід для систематизації твірних для епонімів власних назв. На першому рівні основним критерієм виокремлення є відношення дено­ тата до реального світу (реальний, вигаданий, проміжна група). На другому рівні використовуємо денотатно­номінативний підхід, запропонований М. Торчинським, для визначення особливостей позначуваного тією чи іншою власною назвою. Завдяки цьому підходу в межах трьох згаданих класів було встановлено такі підтипи власних назв, як антропоніми, теоніми, зооніми, топоніми тощо. Важливим для класифікації є запобігання змішуванню денотатно­номінативного критерію та критерію джерела походження власної назви.

На основі результатів, отриманих у дисертаційному дослідженні, у цій розвідці представлено глибший аналіз кожного легендарного імені, виокремленого з обра­ них словників. У межах дослідження встановлено такі підтипи легендарних імен, як антропоніми, топоніми, теоніми та зооніми. Легендарні антропоніми поділено на ті, що позначають святих та біблійних персонажів, і ті, які вказують на напівміфічні постаті. Більше уваги приділяється денотату кожної власної назви та зв’язку між позначуваним та позначенням.