Знеголошувати чи не знеголошувати? До історії однієї полеміки між харківськими мовознавцями кінця XX ст

Abstract

У статті на матеріалі сучасної української мови проаналізовано розширення се­мантичного спектру кодифікованих до початку нинішнього століття іншомовних за­позичень. За основу взято академічні словники за редакцією О. С. Мельничука 1974 і 1985 рр. Реєстр і тлумачення з цих видань порівнюємо з матеріалом низки різно­рідних лексикографічних видань, що вийшли після 2000 р., від «Сучасного словника іншомовних слів» О. І. Скопненка і Т. В. Цимбалюк за редакцією Г. П. Півторака (2006 р.) до колективної праці «Словник новітніх англізмів» (2022 р.). Використано також відповідний матеріал сучасних тлумачних словників української мови. Увага зосереджена на значеннєвому вимірі. Зазначені семантичні зміни є відображенням суспільно-політичних трансформацій, науково-технічного прогресу і культурного обміну, а також глобалізаційних процесів. Окреме місце посідають семантичні ін­новації, пов’язані з релевантними для України історичними подіями останніх років. Не всі нові значення і конотації запозичених слів зафіксовані в сучасних словниках, деякі з них виступають наразі лише в електронних виданнях та інших інтернет-дже­релах. Виділено групу давніх запозичень грецького і латинського походження, гер­манізми і романізми, класифіковані за тематичним принципом — науково-техніч­ні (серед яких особливу увагу приділено лінгвістичним), фінансово-економічні, суспільно-політичні і юридичні, науково-освітні терміни, лексика, належна до куль­турно-мистецької і побутової та інших сфер). Зазначені факти вторинної номінації в багатьох випадках пов’язані з вихідною і набутою багатозначністю відповідних анг­лійських лексем, у тому числі негерманського (переважно латинського) походження. Розширення значень запозичених лексем є свідченням подальшої інтернаціоналіза­ції сучасного українського лексикону.

_______________________________________________

TO BE OR NOT TO BE VOICED? FROM THE HISTORY OF ONE POLEMICS BETWEEN TWO KHARKIV LINGUISTS AT THE END OF THE 20TH CENTURY

The article investigates a polemics which took place between two Kharkiv linguists at the turn of the 20th century, S. I. Doroshenko and O. H. Muromtseva. S. I. Doroshenko advanced a new orthoepic norm, according to which voiced obstruents should be allowed to be devoiced word-finally (and before other obstruents) in literary Ukrainian. This proposal was supported by the fact that the voiced obstruents in the bulk of Ukrainian dialects are produced as voiceless in this environment. O. H. Muromtseva rejected this proposal as motivated by the Russian language influence. The author tries to reconcile the two opinions, based on the transition of the Ukrainian dialects from a phonemic opposition of protensity (with passive voicing in the final position and before the other obsrruents), retained largely in Southeast and North Ukrainian, to a phonemic voicing system with neutralization before all obstruents in Southwest Ukrainian. The final devoicing in the Ukrainian dialects is compared with a similar phenomenon in Warsaw Polish and explained as a loss of the laryngeal element. The author draws a conclusion that both S. I. Doroshenko and O. H. Muromtseva were right in defending their stances toward the changes in literary Ukrainian. Accounting for the available dialectal material, S. I. Doroshenko managed to outline a developmental tendency in the history of Ukrainian, caused by a competition between the two phonematic systems in the language, one based on protensity and the second on phonemic voicing. On the other side, O. H. Muromtseva defended the Dnieper Ukrainian (orthoepic) norms first introduced by the normalizers in the times of P. Zhytetskyi. However, supported by dialectal evidence, the perspicacity of S. I. Doroshenko goes ahead of time in terms of the normalization of the orthoepic norms of the Ukrainian language.

Keywords : devoicing, word-final position, phonemic protensity, phonemic voicing, laryngeal, language contact, orthoepic norm, literary language.